Візитка

                          Покликання наше — навчати.
                          Це хобі — писати вірші.
                         На крила дітей піднімати,
                         Бо вчитель — це скульптор душі.
                         Він ласкою мусить зігріти,
                        Добром напоїти серця,
                        І вірно, безмежно любити.

                       Ось вчительська мудрість уся.   
   
        Я, Москалик Володимир Степанович, вчитель інформатики та математики Комарівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Галицької районної ради Івано-Франківської області.

Життєве кредо

"Не зупинятися на досягнутому"

Педагогічне кредо

"Єдиний шлях, який веде до знання - це діяльність"

Я - особистість і педагог

Вчитель… Безліч разів чую це слово у різних життєвих обставинах!  Але хто такий учитель? Професіонал, який володіє предметом і методикою його викладання? Психолог, який знайшов ключ від дитячих сердець? Так, але цих двох умов недостатньо. Треба любити свою роботу, як би не пафосно звучали ці слова, любити дітей, любити свій предмет.
Кожна професія, звичайно ж, має свої особливості. Але всі майстри мають спільні риси: неординарність особистості, прагнення змінити світ на краще, віра в учнів, бажання працювати дуже багато і заради ідеї, відсутність страху перед визнанням своїх помилок.
Учитель щодня продовжує шукати нові засоби, удосконалює їх, збагачує вибір варіантів, форм, прийомів педагогічної діяльності. Багато років тому я зробив свій вибір і вважаю його правильним дотепер. Я не працюю вчителем, я – вчитель. Я люблю свій предмет, знаю його, володію технологіями і методикою викладання, люблю учнів і отримую від своєї діяльності задоволення та насолоду. Бути вчителем – це не тільки можливість чогось навчити дітей, але ще й можливість щодня спілкуватися з ними, відкриваючи для себе нове. Змінюються діти, змінююся і я разом з ними. Я радію їх успіхам і засмучуюся їх невдачами.

Професія вчителя ставить досить високі вимоги до особистих якостей педагога. Від того, наскільки дітям подобається відвідувати уроки залежить те, наскільки багато вони з них винесуть, адже у школі діти формують своє ставлення до знань і науки. Навчати дітей треба не тільки для того, щоб вони отримали певну суму знань, а й навчилися думати, знаходити компроміси, виділяти головне, критично ставитись до будь-яких аргументів, висувати гіпотези і перевіряти їх на практиці. Вчу дітей слухати і чути один одного, поважати чужу думку, навіть якщо вона багато в чому відрізняється від свого власного бачення проблеми. Спілкування з учнями будую на довірі, повазі, взаєморозумінні, толерантності. Своє головне завдання бачу в тому, щоб дати можливість розкрити індивідуальні здібності кожного учня, зробити так, щоб діти вчилися з захопленням, з бажанням дізнатися щось нове, щоб кожен урок приносив учням радість, втіху та зацікавленість у навчанні. Враховую їх можливості, інтереси та здібності. Вважаю, що доброзичливість, уважність, гумор, емоційна культура – це супутники успішного навчання дітей.

Сьогодні суспільство висуває перед учителем нові вимоги. Сучасний учитель – це організатор діяльності на уроці.  Сучасний учитель – учитель-дослідник, науковий керівник. Я прагну йти в ногу з часом і відповідати тим вимогам, які ставить переді мною  сучасне покоління.
Вчити дітей і одночасно вчитися самому, щоб нове покоління відчувало в мені  людину, яка  живе їх інтересами.